Суть процесу виховання, вибір ефективних методів виховання.
Виховання - цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою формування у них відповідних якостей.
"Виховання... - це багатогранний процес постійного духовного збагачення і оновлення тих, хто виховується, і тих, хто виховує... єдність їхніх ідеалів, намагань, інтересів, думок, переживань." В. О. Сухомлинський
Методи виховання
Методи формування свідомості, впливу на почуття і волю особистості (словесно-емоційні)
переконання (коли за допомогою логічних побудов здійснюється вплив на свідомість);
навіювання (коли вплив здійснюється на підсвідомому рівні);
розповіді на етичні теми, пояснення, роз'яснення(: "Усі роблять так"), лекції, етичні бесіди, умовляння, інструктажі, диспути, доповіді, використання ефекту наслідування
позитивного прикладу ( батьків, вихователів, друзів, видатних людей (вчених, письменників, громадських діячів та ін.), героїв книг, фільмів..)
Результатом цього впливу повинні бути знання, погляди, переконання.
Лише світогляд дає людині усвідомлення власного місця в світі і тим самим ґрунт під собою.... С.Гессен
"Важко привести до добра повчаючи, легше - прикладом." Сенека
Методи організації діяльності
Тренування - метод формування необхідних якостей особистості шляхом багаторазового повторення дій і вчинків учнів.
Привчання - метод, який забезпечує інтенсивне формування необхідної якості.
Педагогічна вимога (Вимога-порада. Вимога-довір'я. Вимога-прохання. Вимога-натяк. Вимога-схвалення.)
Керівництва / заохочення
Методи стимулювання (від лат. stimulo - збуджую, заохочую)
Заохочення / Схвалення / Змагання
Умовляння, що поєднує прохання з роз'ясненням і навіюванням
Пояснювально-репродуктивні, проблемно-ситуаційні, стимулювання, гальмування, , самовиховання.
Прийом виховання - це частина загального методу, окрема дія (вплив), конкретне поліпшення. (Приклад. Спілкування - засіб виховання, а репліка, порівняння - прийоми.)
Народна педагогіка: фольклор (казки, легенди, пісні), етнографічні матеріали, народні виховні традиції, ігри й іграшки, народні молодіжні свята, досвід сімейного виховання та інш.
Виховання, створене самим народом і засноване на народних починаннях, має таку виховну силу, якої немає в найкращих системах, що грунтуються на абстрактних ідеях чи запозичені в іншого народу. К.Д. Ушинсъкий.
Усі, хто готується стати корисним громадянином, повинні спочатку навчитися бути людьми. М.І.Пирогов
Напрямки виховання:
інтелектуальне,
фізичне,
патріотичне,
моральне,
художньо-естетичне й екологічне,
правового,
трудове виховання в єдиному виховному процесі.
Колектив як форма виховання (групи людей общини, громади, сходи, козацькі круги, сім'я, трудові об'єднання, гуртки, союзи, фонди, партії, громадські організації; культурно-спортивні клуби, товариства, команди, ансамблі)
Інтелектуальне (розумове) виховання передбачає:
засвоєння системи знань, яка спроектована з відповідних навчальних предметів і містить перелік смислових елементів суспільного досвіду (фактів, понять, означень, теорем, законів, положень, правил, алгоритмів діяльності тощо);
розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення, раціональної організації навчальної праці;
розвиток критичного мислення, здатності усвідомлю вати та відстоювати особисту позицію;
вироблення вміння самостійно здобувати знання;
готовність до застосування знань, умінь в практичній діяльності;
формування особистісного світогляду - узагальненого розуміння всього світу в цілому на ґрунті великої кількості впорядкованих поглядів, переконань, ідеалів.
Побудова діалогу між вихованцем і вихователем
У діалозі реалізується:
атмосфера довіри, поваги, співпереживання, обміну духовними цінностями;
педагогічна підтримка вихованця у визначенні соціального значення і особистісного смислу об'єктів реальної дійсності;
допомога учневі в уточненні власної мети діяльності, осмисленні можливостей її реалізації, шляхів подолання перешкод, самореалізації, самоконтролі, самоаналізі, самооцінці, самокорекції діяльності;
стимулювання свободи творчості, співтворчості; успіху вихованця у виконанні обраної ним діяльності;
поширення спілкування на всю сферу життєдіяльності;
сприяння становленню індивідуального досвіду.
Важливими моральними цінностями, які визначають громадянську поведінку особистості, є совість, чесність, правдивість, свобода, рівність, справедливість, повага, толерантність, гідність, працелюбність, відповідальність та інші.
Формування особистості передбачає не тільки рівень розвитку соціальних властивостей людини, а й виховання цінності, що виражає "ідеал людини, який у будь-яких умовах зберігає справжню людяність" (А.Швейцер).
Отже, найсуттєвішими рисами гуманістичної школи виховання є:
особливе ціннісне ставлення до вихованця, визнання розвитку особистості (інтелектуального, фізичного, морального, естетичного, трудового) головним завданням школи, а становлення індивідуальності особистості - її головним результатом;
гуманістичні моделі передбачають створення культурно-виховного середовища, у якому відбувається вільний вибір особистістю способів творчої самореалізації, її саморозвиток у гармонії із собою і суспільством;
кожна виховна система веде власний творчий пошук змісту, методів, форм і засобів виховання; гуманістична спрямованість передбачає свободу і творчість як вихованців, так і вихователів;
вихователь є наставником і другом дитини, він постійно враховує її потреби, допомагає набути природності (доброї, вільної, кмітливої), реалізувати можливості; підтримує кожного вихованця.
Саме виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя. К.Д. Ушинський
Виховання, головним чином, повинно засіяти наші серця корисними для індивіда й суспільства звичками. К.Гельвецій
Взаємодія школи і сім'ї у вихованні дітей та молоді
Сім'я - перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань.
Справжньою школою виховання щедрості, душевності і чуйності є сім'я: ставлення до матері, батька, дідуся, бабусі, братів, сестер є випробуванням людяності. В. О. Сухомлинський.
Знання вихованця повинно прийти до вихователя не у процесі байдужого його вивчення, а лише в процесі спільної з ним роботи і найактивнішої йому допомоги... А.С. Макаренко
Справжнє виховання тому і поєднує в собі науку і мистецтво, що об'єктивні закономірності соціального розвитку у жорстких рамках культури повинні залишити місце для індивідуальної своєрідності, свободи особистісного "я", становлення суб'єктності. К.Д. Ушинський
Суспільне виховання.
Проблеми суспільного виховання вивчає соціальна педагогіка (лат. socium - суспільство).
Відмова держави і церкви від міцного союзу зовсім не означає, що світова школа відкидає вселюдські ідеали, закладені в релігії. Церква протягом багатьох віків, відповідаючи на питання "Як жити в світі?" зберігала і розвивала тенденції духовної культури, сприяла консолідації сил суспільства.